Слово "покритий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОКРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покри́ти. Троє суддів, прокурор і судовий секретар посідали за довгий стіл, покритий червоним сукном (Гр., II, 1963, 307); Поглянь у душу: там в труні Лежить любов моя розбита, Парчею срібною покрита, Вбрана в квіти весняні (Олесь, Вибр., 1958, 79); Вийшов [Левко] на подвір’я до коней, що стояли в свіжозведеній, ще не покритій стаєньці (Стельмах, І, 1962, 604); Тільки шість нових стільців, покритих світло-синьою матерією, веселили хату (Н.-Лев., І, 1956, 148); — Так уже ж кожушанка хоч!.. — там така! — Дівчина аж повеселішала. — Там така… сивеньким суконцем покрита, чорним смушком обложена… (Тесл., З книги життя, 1949, 13); Блищить сонце, .. пригріває головоньку, покриту солом’яним капелюшком (Хотк., І, 1966, 53); Незчулася [Катруся], та й байдуже, Що коса покрита (Шевч., І, 1963, 22); Площа посеред села покрита асфальтом (Руд., Остання шабля, 1959, 86); Товсті настобурчені брови [Морозенка] густо покриті білим інеєм, а сіро-зелені очі, наче Волосожари, виблискують холодним світом (Мирний, IV, 1955, 304); Покритий пилом і наче висхлий від довгої дороги, Щорс промчав крізь натовп на змиленому коні (Довж., І, 1958, 195): Київські кручі, снігом покриті, Київські кручі, зливами вмиті, Бурями збурені, сонцем зігріті, Кращих, їй-богу, немає у світі! (Дмит., Київські кручі, 1962, 7); Високі гори довкола, покриті чорним смерековим лісом, немов дрімали на спеці, дихаючи гарячим смоляним запахом (Фр., III, 1950, 8); Відскочив [жандарм] і побачив нове обличчя, скривлене гнівом, два вовчі ока, голі широкі груди, покриті волоссям, і кулаки (Коцюб., II, 1955, 205); А ось ліси [Бразілії], покриті димом, То до нових плантацій путь (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 121); На самій вершині Беєвої гори Тимко та Орися зупинилися і, якось не змовляючись, повернулися обличчям до села, що лежало біля їхніх ніг, покрите світло-сизим серпанком (Тют., Вир, 1964, 279); Мім проходить, бачить, що сонячний дзигар вже весь покритий тінню, і здіймає клевця, щоб ударити в дошку, але Мартіан робить йому знак, що не треба (Л. Укр., III, 1952, 307); Здалося їй, що Турн убитий, Через неї стидом покритий, Навік з Рутульцями пропав (Котл., І, 1952, 289); Покриті ганьбою і прокляттям поколінь, увійдуть в історію імена і Бенкендорфа, і Орлова, і Дубельта, і всіх їхніх поплічників (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 449); Велика рівнина і прибережні виступи скель всі покриті мільйонами пінгвінів (Довж., Зач. Десна, 1957, 410); Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється: Після дощу того́ уся земля цвіте, І ліс, покритий краплями блискучими, сміється (Рильський, І, 1960, 93); Він, поправляючи окуляри, знову йшов у свій куток, нашіптуючи щось про себе і нервово потираючи свої маленькі, сухі, покриті ластів’ячим ряботинням ручки (Тют., Вир, 1964, 359); — Брехня брехнею й покрита (Кв.-Осн., II, 1956, 289); // покри́то, безос. присудк. сл. Їдальня міститься в брудній кімнаті, де стіни запливли парою й салом, столи покрито з минулого року папером, так він і лежить (Ю. Янов., II, 1958, 35); — Палаш, шишак, панцир зо щитом, Все буде золотом покрито (Котл., І, 1952, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 48.