ПОКРИШИ́ТИ, ришу́, ри́шиш, док., перех.
1. Розділити, роздрібнити що-небудь на маленькі частинки. От і подали борщ, а далі яловичину, покришили на дерев’яній тарілочці, посолили та й їли (Кв.-Осн., II, 1956, 68); Журавель наварив м’яса, буряків, квасольки, картопельки. Покришив дрібненько, склав у високий глечик з вузькою шийкою (Фр., Коли ще.., 1946, 20); // у що. Розділивши на дрібні шматочки, покласти куди-небудь. Сьогодні вдень Катря.. послідній бурячок у борщ покришила (Мирний, IV, 1955, 287); // Роздрібнивши щось, перетворити його на кришки. Покришити хліб.
2. перен., розм. Убити, знищити багнетом, шаблею всіх або багатьох. Кинулися [ляхи] на них кричачи, що усіх покришать (Кв.-Осн., II, 1956, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 49.