ПОКРУЖИ́ТИ, ружу́, ру́жиш, док. Кружити якийсь час. Покружив я, покружив коло хати та й натрапив на стежку до греблі (Вовчок, VI, 1956, 261); З неба хмаркою промчиться [травень] В буйних порослях пшениці, В яблуневому гіллі Пошумує та покружить, — І дощем рясним та дужим Припадає до землі (Гірник, Сонце.., 1958, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 52.