ПОКРУТИ́ТИСЯ, учу́ся, у́тишся, док.
1. Почати крутитися. Отець Олександер так зареготався, що глобус на столі, наче його торкнув хто, аж покрутився (Мик., Повісті.., 1956, 32); // Пролягти в просторі, маючи звивисту форму (про дорогу, річку і т. ін.). З жита стежка вивела на польову доріжку, ту саму, що покрутилася кручею до села (Збан., Переджнив’я, 1960, 441); Глухенька доріжка поміж хат покрутилася (Головко, II, 1957, 10).
2. Крутитися (у 1-4 знач.) якийсь час. [Жандарм: | Ну, музики, грайте! Най почую, як ви тут у Незваничах умієте. Може, й мене охота візьме з вами покрутитися (Фр., IX, 1952, 124); Інші сплять після відбою, немов порізані, а він ще покрутиться, ще пошукає того місця, на яке слід покласти кляту ногу (Збан., Сеспель, 1961, 222); Олеся добігла до кінця садка, глянула на Рось, на скелі, покрутилась на всі боки, заспівала пісеньки (Н.-Лев., III, 1956, 58); — Так ото ж вона, сердешна дівчина, покрутилася, покрутилася в городі, далі зібрала свої манатки та й потягнула додому (Вас., II, 1959, 508); Поховав ..Михайло батька, покрутився в пастухах та й пішов на батькове місце в економію (Мик., II, 1957, 19); [Марина:] От нахвалявся Очерет в газеті обставити нас, а у самого довгоносик, так нехай тепер покрутиться (Корн., II, 1955, 77); Чупринівський покрутився ні в сих ні в тих, не сказав навіть, чого приходив (Грим., Кавалер.., 1955, 154); ІІрокоповичеві.. приснилось, що він спить в себе в катразі, що в катрагу влетів рій, покрутився над ним та й полетів (Н.-Лев., III, 1956, 120); Один [літак] перелетів кордон.. Покрутився над нашим кордоном, прикордонники стрельнули, і він дав дьору… (Трубл., І, 1955, 57); Книги, як і взагалі всі твори людського духу, не однакову мають долю. Одні з них, мов той листочок, що упав з верби на воду: покрутився, покрутився, і от уже його нема (Тич., III, 1957, 115); // перен. Роздумуючи, схилятися то до одного, то до іншого рішення, вагатися якийсь час. Покрутився-покрутився Павло Сидорович і купив [сину] скрипку (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 181).
3. тільки 3 ос. Зібратися в зморшки; зібгатися. Босі пальці приїжджих були червоні, п’яти натерті, онучі збилися й покрутилися в чоботях (Ю. Янов., Мир, 1956, 146); // Безладно переплестися, переплутатися. Покрутилась [пшениця] місцями вихорами (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353).
4. перен., розм. Втратити розум (про всіх або багатьох). [Дрейсігер:] Чорт-зна що! Скажені собаки, та й годі, зовсім покрутились бестії! (Л. Укр., IV, 1954, 242); — Чи ви показились, чи ви покрутились, макоцвітні шибеники! (Вас., І, 1959, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 53.