ПОКУПЕ́ЦЬ, пця́, ч. Той, хто купує що-небудь. Там [у кав’ярні] лиш раз на рік, як наїздили покупці винограду, трудно було здобути місце (Коцюб., І, 1955, 393); Із запізненням відкрив свій ларьок книгар, і зараз же по книги посунули покупці (Ю. Янов., II, 1954, 189); Тато й мама одразу ж вирішили, що тепер, якщо знайдеться покупець на Обмінну [коняку], можна буде купити корівку (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 139); * Образно. Вигнав народ.. директорію, і Денікіна вигнав, і Врангеля… Одне слово, витурив і продавців і покупців… (Вишня, I, 1956, 446); // у знач. збірн. Хороші речі вже давно не залежуються на прилавках сільських магазинів: не той став покупець (Рад. Укр., 13.II 1969, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 55.