ПОКУ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покуса́ти. Опухли покусані до крові губи (Довж., III, 1960, 63); Права рука в нього була покусана і кровоточила (Тют., Вир, 1964, 426); // у знач. прикм. Дід Грицай зліз з груші з покусаними щоками та руками (Н.-Лев., IV, 1956, 198); Він [Микита] уже поступився був наперед і мало не дійшов до воріт, коли де не взявся білий, покусаний, пошарпаний, кривий на одну ногу собака (Л. Янов., І, 1959, 316).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 56.