ПОКУШПЕ́ЛИТИ, лю, лиш, діал. Док. до кушпе́лити. Данькові знову лягла дорога в чабанство — покушпелив шукати щастя по віддалених степових таборах та кошарах (Гончар, II, 1959, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 57.