ПОКІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до покі́йник; небіжчиця. Дивилися усі на покійницю: лежала вона,-сказав би спала, коли б не така біла смертно (Вовчок, І, 1955, 165); — Було мені вісімнадцять, коли померла покійниця ненька (3бан.. Єдина, 1959, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 24.