ПО́ЛБА, и, ж. Злакова рослина, різновид пшениці. Вони [єгиптяни] жили виселками в хатинах з невипаленої цегли або тростини і працювали на полях: сіяли ячмінь, пшеницю, полбу (Іст. стар. світу, 1957, 18); В жолоб засипали полби, із білим ячменем змішавши (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 61.