ПОЛЕ́ГШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до поле́гшити. Полегшений від вершника, він [кінь] докладав сил, щоб не відставати (Ле, Хмельницький, І, 1957, 104); // поле́гшено, безос. присудк. сл. — Люди розумової праці винайшли трактор. Ти на ньому ореш, радієш, що тобі полегшено працю (Тют., Вир, 1964, 42).
2. у знач. прикм. Зменшений у вазі; облегшений. Треба.. різко збільшити виробництво взуття гарячої вулканізації на мікропористій полегшеній підошві (Наука.., 1, 1957, 6); Ми звертаємося до металургів.. з проханням збільшити випуск високоміцних і полегшених труб для геологів (Роб. газ., 30.IV 1966, 1).
3. у знач. прикм. Який звільнився від болю, тривоги, неспокою і т. ін. Звіривши матері всі свої жалі, виливши на її могилу тяжку .. нудьгу, Улька поверталася додому з полегшеним серцем (Добр., Ол. солдатики, 1961, 156); // Який виражає полегшення. З грудей вирвалось мимовільне полегшене й радісне зітхання (Коз., Вибр., 1947, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 63.