ПО́ЛЕЧКА1, и, ж. Зменш.-пестл. до по́лька1.
ПО́ЛЕЧКА2, и, ж. Зменш.-пестл. до по́лька2. З Анею Макаровою в час відпочинку можна, мабуть, потанцювати веселої полечки (Вишня, І, 1956, 339); В клубі заливається Зінькова гармонія, витинає полечку Кирушин бубон (Кучер, Трудна любов, 1960, 354).
ПО́ЛЕЧКА 3, и, ж. Пестл. до по́лька3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 65.