ПОЛИВНИ́Й, а́, е́. Стос. до поливання. У передгір’ях Південного Казахстану землеробство переважно поливне (Ек. геогр. СРСР, 1957, 354); Коли Роман приїжджав тоді на канікули, його друг захоплено розповідав про великі переваги поливного господарства, про чудові його перспективи (Минко, Ясні зорі, 1951, 46); // Який потребує поливання; який поливається. Обіч шляху потяглись колгоспні поливні городи (Гончар, Маша.., 1959, 28); На поливних землях трудівники колгоспів і радгоспів вирощують високі врожаї рису, пшениці, овочевих, кормових та інших культур (Хлібороб Укр., 6, 1967, 1); // Признач. для поливання. Вулицею неквапно проїздить поливна машина (Рибак, Зброя.., 1943, 33); Вносити суперфосфат з поливною водою не можна, бо він майже весь залишається на поверхні грунту (Хлібороб Укр., 3, 1964, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 67.