ПОЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до поли́ця. Майбородиха.. зняла з полички тарілку з шуликами з маком і поставила на стіл (Н.-Лев., IV, 1956, 284); Були тут різні полички для книг і шахів (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 263); [Василь (іде вулицею співаючи):] Поламалась поличка у плузі, Та чогось моя голівонька в тузі (Кроп., II, 1958, 115); Дужі коні не йшли, а бігли, й з-під полички плуга виверталася масна скиба, що вилискувалася проти сонця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 201); — А в вас, хлопці, чи рушниці готові, чи на поличках є порох? Оглядіть, підсипте сухого! (Стар., Облога.., 1961, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 70.