ПОЛИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до полиці (у 1 знач.).
2. Який здійснюється механізмом, оснащеним полицею (у 2 знач.). Треба правильно поєднувати поличний і безполичний обробіток на різну глибину у сівозміні стосовно до різних полів, ділянок і культур (Колг. Укр., 11, 1957, 20); Рослини на ділянках з поличною оранкою мали більш розвинений стеблестій (Хлібороб Укр., 11, 1966, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 70.