ПОЛОВИ́НЧАТИЙ, а, е.
1. Який складається із стулок; стулковий.
2. перен. Позбавлений цілісності, послідовності; невизначений, компромісний. Половинчате ставлення до робітничого руху неминуче веде до фактичного відсторонення від нього.. (Ленін, 6, 1969, 350); // Непослідовний у своїх вчинках, поглядах (про людину). Жуан.. половинчатий і в «чесних», і в «безчесних» ділах (Рад. літ-во, 2, 1965, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 88.