ПОЛО́ЗЗЯ, я, с. Збірн. до по́лоз 1 1. Стояли морози, сніги лежали білі.. Під ногами співає, під саньми тріскотить, ніби хтось сипле під полоззя жменями пістони (Вас., II, 1959, 143); Незабаром і справді до них долинуло хропіння коней, шерхіт полоззя на снігу, вйокання (Сміл., Сад, 1952, 30); Заскрипіло полоззя, тройка помчала далі, а солдат ще довго стояв на місці (Шиян, Гроза.., 1956, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 93.