ПОЛО́МАНИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що пола́маний. Під парканом росли корчі, будяки .. Все те тепер було сухе, поломане, завіяне снігом (Фр., IV, 1950, 46); // у знач. прикм. Поломана постіль, стіл, крісло — Ось все добро (Фр., XIII, 1954, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 93.