ПОЛОМЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., рідко. Те саме, що полум’яні́ти. Майдан поломенів трьома великими огнищами (Кач., Вибр., 1953, 286); Раптом брязкіт шабель, льот шапок і кінське іржання сповістили Шахайову перемогу.. Тло південного неба поломеніло! (Ю. Янов., І, 1958, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 93.