Слово "поломити" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. поло́млять; док., перех., розм. Те саме, що полама́ти. Левко люто вишарпнув батога, об коліно поломив пужак на дрібні цурпалки, кинув їх під ноги ошелешеного батька (Стельмах, І, 1969, 545); Але він [Атта Троль] в сю мить лагідний, І не має він бажання Поломити гарну рожу, Поки буря не зломила (Л. Укр., IV, 1954, 194); Упирав би [панотець] в Івана, що він їхав через ліс навмисне на те, аби поломити віз (Март., Тв., 1954, 221); Але ж бо я поломила матусину волю, Тепер же я проклинаю свою лиху долю (Чуб., V, 1874, 249); * Образно. Та зла доля, темна сила поломила дужі крила… (У. Кравч., Вибр., 1958, 277); // безос. Дараби повбивало в берег, покрутило, поломило, порозтріпувало (Хотк., II, 1966, 409).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 93.