ПОЛОНІЗУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док.
1. Засвоювати польську мову, культуру і т. ін., відходячи від національної мови, культури і т.ін.; ополячуватися. Українська шляхта.., що лишилася під владою Польщі, політично деморалізувавшись, у більшості своїй полонізувалася й зраджувала свою націю (Літ. Укр., 21.VI 1968, 3); Більшість крупних українських феодалів.. перейшла на бік польської шляхти, полонізувалася, прийняла унію і разом з польськими магнатами експлуатувала селянську масу (Іст. укр. літ.. І, 1954, 63).
2. тільки недок. Пас. до полонізува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 95.