ПОЛО́ПАТИСЯ, ається, док., розм. Лопнути (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях). — Полопались балони. Купили балонів. Коротше кажучи, записав я на свій рахунок не багато, не мало — вісім тисяч триста карбованців (Кучер, Трудна любов, 1960, 240); — Ото треба, щоб вони [мозолі] полопались. А тоді присип їх землею, і все буде гаразд (Ткач, Крута хвиля, 1956, 60); // Потріскатися. Суховій висмалює вологу, рве землю, земля полопалася, вивітрюється (Горд., Дівчина.., 1954, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 95.