ПОЛО́ТНИЩЕ, а, с.
1. Шматок тканини натуральної ширини (як виткано). Не вміла вишивати Солоха, як її сестри, не вміла прясти так тонко, як вони, а все ж хоч полотнище до полотнища пристебне.. — і за те добре (Мирний, І, 1954, 60); Шпулька блисне під рукою, миготить, Цілоденно полотнище ген біжить (Ус., І сьогодні.., 1957, 43).
2. Шматок тканини, що використовується як скатерть, прапор і т. ін. Біля стола, накритого червоним полотнищем, стояв Бондаренко і стиха стукотів олівцем об скло, закликаючи до тиші (Головко, II, 1957, 519); Вона притиснула до грудей згорнутий прапор, поцілувала м’яке шовковисте полотнище (М. Ол., Чуєш.., 1959, 38); * Образно. На синьому полотнищі неба дівочими косами струмує віття соромливої берези (Стельмах, І, 1962, 264); // Завіска, яка закриває, завішує що-небудь; полог (у 1 знач.). Чиясь маленька смуглява рука одкинула шовкове полотнище в дверях намета (Н.-Лев., IV, 1956, 34); Десь поблизу, за полотнищем палатки, цюкає сокирою.. кухар, коле дрова (Перв., Дикий мед, 1963, 281).
3. Великий, широкий лист паперу, металу і т. ін. Він.. розстилав перед очима широкі полотнища газет (Загреб., Європа. Захід, 1961, 292); На обідньому столі розіслалося широке біле полотнище креслення складних дерев’яних ферм (Собко, Звич. життя, 1957, 289); * Образно. Тануть снігу полотнища білі (Мал., Звенигора, 1959, 67).
4. Те саме, що полотно́ 3. 1931 року влітку їду на Магнітобуд, живу там і збираю матеріал для першого свого великого полотнища — роману «Зоряна фортеця» (Донч., VI, 1957, 583).
5. Те саме, що полотно>́ 4. На полотнищі дороги біля чорної вирви лежало два трупи стрільців (Панч, І, 1956, 207).
6. Те саме, що полотно́ 7. Свекор підтесував гострою сокирою стару суху дошку, перед тим як прибити її в полотнище воріт (Перв., Дикий мед, 1963, 454).
7. спец. Те саме, що полотно́ 6. Полотнище пилки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 97.