ПОЛОТНЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до полотно́ 1. Мати закутала грубим полотняним шматком маля і поклала до колиски (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183); На середньому етапі трипілля.. часто зустрічаються посудини з відбитками тканин полотняного і репсового плетення (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 62); // Пошитий, вигот. з полотна. Засмажений, м’язистий, в полотняній широкій сорочці він таки скидався тепер на доброго дядька (Вас., II, 1959, 159); Ось скрипнули сінешні двері, і на порозі в полотняній білизні і кожусі наопашки з’являється сам.. Гнат (Стельмах, І, 1962, 70); Вітер напинав полотняні вітрила (Донч., Ю. Васюта, 1950, 193).
Полотня́не місте́чко; Полотня́ний та́бір — містечко, табір, що складаються з наметів. Містечко полотняне — Палатки на стерні — Мов стайка голубина, Біліє вдалині (Нагн., Вибр., 1957, 127); Я живу серед густого лісу, В полотнянім таборі — намет (Криж., Срібне весілля, 1957, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 98.