ПОЛОТНЯ́НКА, и, ж., діал. Верхній селянський жіночий та чоловічий одяг з домотканого грубого полотна. Люди мовчки тупались на однім місці, білі, як вівці, в своїх полотнянках (Коцюб., II, 1955, 389); Полотнянку носить мужик. Сам робить з льону полотно, сам тче, сам білить, сам шиє (Март., Тв., 1954, 231); Додатковим одягом, який носили поверх основного, здебільшого в негоду, була кирея (сіряк) або полотнянка (Нар. тв. та етн.. 3, 1969, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 98.