ПОЛТА́ВЦІ, ів, мн. (одн. полта́вець, вця, ч.; полта́вка, и, ж.), розм. Те саме, що полтавча́ни. Задумали полтавці святкувати роковини смерті нашого славного і незабутнього І. Котляревського (Мирний, V, 1955, 398); У кожного полтавця є щось від Гоголя й Остапа Вишні (Цюпа, Краяни, 1971, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 99.