ПОЛУ́ДЕНОК, нка, ч., розм. Те саме, що по́лудень 5. На покоси заїжджає панотцева кухарка на повнім возі та й кличе толоку до полуденка (Черемш., Тв., 1960, 220); Анна.., далека своячка наша, несла женцям полуденок у поле аж під границю сусіднього села (Ков., Тв., 1958, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 100.