ПОЛУ́ДНЕ, ного, ПОЛУ́ДНЄ, нього, с., діал. Полудень. Надворі стояло пишне, сонячною спекою переткане полудне (Коб., III, 1956, 155); Я приїхав до Вижниці 3-го в полудне та й Вас вже не застав (Стеф., III, 1954, 237); Мені в Швейцарії лікарі казали, що .. треба уникати простуди, виїхати зимою знов десь на полудне (Л. Укр., V, 1956, 415); Опівдні виїхав на лан економ.. Він гукнув: — Гей, баби! На полуднє! (Коцюб., І, 1955, 61); З гори.. донеслися голосні крики і тоненько задзеленькав дзвінок, що скликує робітників на полудне (Ірчан, II, 1958, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 101.