ПОЛУ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок. Те саме, що полу́днати. От як надвечір сонечко схилилось, Мій Влас полуднувати сів (Гл., Вибр., 1951, 49); І гость [гість] і господар з господинею все полуднували, поки не поспіла вечеря (Н.-Лев., III, 1956, 70); — Давайте вже полуднувать чи що! — Який там полудень! Вечеряти вже пора, — одказував батько (Довж., Зач. Десна, 1957, 492).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 101.