ПОЛУЗА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Злузати все або багато чого-небудь. Коли я кинувся сіять, аж у нас і гречки нема, баба по празниках замість насіння полузала (Україна.., І, 1960, 311).
2. Лузати якийсь час. Під тином, на дубочках, де сходиться молодь язиком поплескати, насіння полузати, там можна і в хихоньки-хахоньки погратися (Грим., Незакінч. роман, 1962, 12); Чи не думає ця баба, що вони до неї на посиденьки прийшли, насіння полузати? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 101.