Слово "полупити" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. полу́плять; док., перех., розм.

1. Очистити все або багато чого-небудь від шкаралупи, шкурки, лузги і т. ін. Ой засвіти, місяченьку, на нашу стодолу, Полупимо кукурудзи, підемо додому (Коломийки, 1969, 68).

◊ Полупи́ти зу́би — посміятися якийсь час. Найважливішим для них було показати себе та й людей побачити. А для цього не обов’язково заходити до школи, можна й біля ганку зуби полупити (Збан., Сеспель, 1961, 373).

2. Висидіти пташенят (про птахів). Хоч би тобі один розбовток! Усі яйця квочки полупили (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 103.