ПО́ЛЬКА1 див. поля́ки.
ПО́ЛЬКА2, и, ж. Старовинний чеський швидкий за темпом парний народний танець із дводольним тактом. [Мотря:] Умієте танцювати польки? Чого ж ви мовчите? (Кроп., II, 1958, 25); Горобець [прізвище] хромовими чобітьми вибивав польку (Зар., На.. світі, 1967, 18); // Музика до цього танцю, музичний твір у ритмі цього танцю. — Я буду грати польку, а ви будете мені акомпанувати (Н.-Лев., III, 1956, 238); З вікон уже полилась задьориста мелодія польки (Шовк., Інженери, 1956, 453).
ПО́ЛЬКА3, и, ж. Вид чоловічої стрижки, при якій волосся злегка підстригається на скронях і потилиці. Галя Бурейко, темно-руса дівчина, підстрижена під польку, з очима, схожими на стиглі вишні, і Ніна Старченко, сіроока, конопатенька.., сиділи на третій парті (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 23); Суботнього дня на подвір’я до Грицькового батька сходилися парубки, щоб постригтися під польку (Літ. Укр., 9.V 1968, 1); // Волосся, підстрижене таким способом. Він був розгублений, і завжди чепурно причесана полька була розтріпана (Головко, II, 1957, 142); Мірошниченко.. поправляє свою польку, що нависає на очі (Стельмах, II, 1962, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 109.