ПОЛЮДНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до полюдні́ти. Сагайдачний тільки хитнув головою на прощання юнакові і пішов до попівського дворища через полюднілий уже майдан (Ле, Хмельницький, І, 1957, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 106.