ПОЛЯ́ПАС, а, ч., розм. Те саме, що ля́пас.
Поля́паса дава́ти (да́ти і т. ін.) кому — бити кого-небудь. — Люди й без того вже на мене гомонять, що я.. даю стусани під боки, поляпаси по морді (Н.-Лев., IV, 1956, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 108.