ПОЛЯ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і по чому, розм. Ляскати злегка або час від часу. Колгоспники обступили коней, поляскували їх по крупах (Коп., Лейтенанти, 1947, 93); Майор Хоуард відкинувся на спинку лави і, поклавши ногу на ногу, злегка поляскував себе стеком по блискучих жовтих крагах (Донч., VI, 1957, 411).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 109.