ПОЛІ́Й, ло́ю, ч. Вода, що виступила поверх льоду. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду (Сл. Гр.); Змій дмухонув, і одразу По диявольськім приказу, Як млинець на сковорідці Чи полій по мерзлій річці, Зливсь тічок із чавуну (Манж., Тв., 1955, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 74.