Слово "поліп" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОЛІ́П, а, ч.

1. зоол. Кишковопорожнинна тварина, що на одному кінці має присоски, якими прикріплюється до нерухомого предмета, а на протилежному кінці — рот. Йому здавалось, що до боку його причепився якийсь поганий слизняк, поліп, холодний та ціпкий (Фр., III, 1950, 441); * У порівн. Тихо й звільна, мов величезний поліп, рухались також усі інші частини машини (Фр., VI, 1951, 254).

2. мед. Патологічний гладкий або ворсинчастий утвір, що прикріплюється ніжкою до слизової оболонки. У Мусі знов поліп у вуху [у вусі] відновився (Л. Укр., V, 1956, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 76.