ПОЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. полі́плять; док., перех.
1. Зліпити все або багато чого-небудь. Поки старі балакали та пили, Мелашка затопила в печі і поліпила вареники (Н.-Лев., І, 1956, 320).
2. Приліпити все або багато чогось до чого-небудь; поприліплювати. Наші хлопці не співають, бо зубів не мають, Треба глини замісити, зуби поліпити (Коломийки, 1969, 100); Вона незчулася, як поліпила до одного ставника трохи не всі свічечки, одна одним тільки і зосталася у її руках (Мирний, III, 1954, 319).
3. Позаліплювати, обліпити чим-небудь все або багато чогось. Сир їли — зуби поліпили (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 77.