ПОЛІТЕ́ХНІКУМ, у, ч. Середній політехнічний навчальний заклад. Юнак, який прийшов на телефонну станцію ще до закінчення політехнікуму зв’язку, був здібним (Веч. Київ, 19.I 1963, 1); // розм. Взагалі назва навчального закладу (вищого чи середнього), що має відділення з різних технічних спеціальностей. Все-таки не знаю, журитись чи радіти тому, що Миші не вдається попасти в Київський політехнікум… (Л. Укр., V, 1956, 246); В 1925 році М. М. Михайлов закінчив Московський політехнікум ім. В. І. Леніна (Видатні вітч. географи.., 1954, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 80.