ПОЛІТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., зах., розм. Вести розмови на політичні теми. Де йому, переселенцеві з Польщі, який доти і в живі очі не бачив колгоспу, з ними політикувати (Літ. Укр., 26.IX 1967, 1); В цьому вузькому колі він навчився політикувати в рамках, дозволених в Австро-Угорській монархії (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 428); // Хитрувати, лукавити. — Ми розуміємося добре, мій сину, і не потребуємо між собою політикувати (Коб., III, 1956, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 81.