Слово "політичний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОЛІТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який базується на політиці (у 1 знач.). Конкретні політичні завдання треба ставити в конкретній обстановці (Ленін, 11, 1970, 70); Під керівництвом Комуністичної партії в Радянському Союзі ліквідовано експлуататорські класи, склалася й зміцніла моральна і політична єдність радянського суспільства (Статут КПРС, 1971, 3); Задумує [Франко] цілий цикл новел, в яких хоче списати всі боки життя простого люду й інтелігенції: відносини економічні, освітні, юридичні, політичні і т. ін. (Коцюб., III,

1956, 33); Добре розбирався він і в складних взаєминах різних політичних партій і навіть окремих найбільш колоритних представників цих партій (Головко, II,

1957, 585); // Пов’язаний з політикою, з питаннями політики. У суспільстві, заснованому на поділі класів, боротьба між ворожими класами неминуче стає, на певному ступені її розвитку, політичною боротьбою (Ленін, 12, 1970, 127); Тим часом несподівано для нас розгортались політичні події (Вас., IV, 1960, 41); Учні обмежуються коротким переліком подій політичного життя (Донч., V, 1957, 392); // Пов’язаний з проведенням політики у життя. Партія — політичний вождь народу. Суть її керівництва, як учив В. І. Ленін, полягає у виробленні правильної, науково обгрунтованої політики і в послідовному втіленні її в життя (Ком. Укр., 10, 1967, 17); У п’єсі «Камо» Левада розповідає про вірного ленінця, відомого політичного діяча С. А. Тер-Петросяна (Вітч., 11, 1969, 133).

Політи́чна осві́та: а) масова політвиховна робота серед дорослого населення. Середня освіта стає загальною, політична стала всенародною, технічна — неминуче обов’язковою (Довж., III, 1960, 8); б) в СРСР у 20— 30-х рр. XX ст. — установи, органи, що відали політосвітньою роботою; політосвіта; Політи́чне бюро́ — керівний партійний орган, який обирається на Пленумі ЦК і спрямовує всю політичну діяльність партії в період між пленумами; політбюро; Політи́чний ві́дділ, іст. — партійно-політичннй орган, створений партією з метою посилення партійного керівництва і політичної роботи на окремих ділянках соціалістичного будівництва, в армії; політвідділ. Щоб ще краще керувати всією партійною роботою в полку, Щорс виділив спеціальну комісію в складі трьох найбільш досвідчених комуністів, що становила своєрідний політичний відділ (Скл., Легенд. начдив, 1957, 46).

2. Державний, громадсько-правовий. В ході розв’язання великих економічних і соціальних завдань, намічених XXIII з’ їздом КПРС, зміцнюється не тільки матеріальна база, а й політична основа союзу робітничого класу і селянства (Ком. Укр., 11, 1967, 52); У нас скрізь панує така думка, що заким дістанемо спокійне і культурне життя, буде загальне повстання, яке змете весь старий політичний лад (Коцюб., III, 1956, 283); Щирий молодець не міг зрозуміти, як міг його друг віддатися політичному урядові, котрий найбільше стісняв [обмежував] свободу його переконань (Кобр., Вибр., 1954, 34); Радянський Союз —— країна найпередовішого в світі соціального ладу, найпередовішого в світі політичного устрою (Рильський, IX, 1962, 12).

∆ Політи́чна еконо́мія — наука, що вивчає закони суспільного виробництва і розподілу матеріальних благ на різних ступенях розвитку людського суспільства; політекономія. Йому хотілось, щоб вона укупі з ним сиділа над політичною економією, робила переклади для нього (Л. Укр., III, 1952, 592); В основі економічної науки та всіх її галузей лежить політична економія (Розв. науки в УРСР.., 1957, 56).

3. Покараний ув’язненням або засланням за діяльність, спрямовану проти існуючого ладу. У цій багатонаціональній юрбі [каторжан] найбільше було політичних засланців (Донч., III, 1956, 78); На грунті неврастенії повісилася одна політична преступниця [злочинниця] (Хотк., І, 1966, 172); // у знач. ім. політи́чний, ного, ч.; політи́чна, ної, ж.; політи́чні, них, мн., розм. Людина, покарана ув’язненням або засланням за діяльність, спрямовану проти існуючого ладу. [Леся:] Він відмовився обороняти на суді одного мого знайомого, політичного (Сміл., Черв. троянда, 1955, 86); Його ж бо навіть не на вільне поселення привезено, як деяких інших політичних, а віддано в солдати на двадцять п’ять років (Тулуб, В степу.., 1964, 33); Скреготнули десятки заржавілих завіс, випускаючи на волю політичних (Знання.., 9, 1967, 8).

4. заст., розм. Який уміло і тонко діє у складній ситуації. [Писар (співа):] Кожний писар споконвік Політичний чоловік (Кроп., І, 1958, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 81.