ПОЛІТИ́ЧНО. Присл. до політи́чний 1,4. У більшості своїй наші кадри політично зрілі, ідейно загартовані, добре знають виробництво, вміють працювати з людьми (Ком. Укр., 5, 1966, 15); Я вийшов з інституту в 1914 році з умінням учити школярів, політично неписьменним і темним юнаком дев’ятнадцяти з половиною років (Довж., І, 1958, 14); З тюрми випустили [Арте-ма], але на завод уже не прийняли як політично неблагонадійного (Головко, II, 1957, 438); В вільну хвилину підсідала до Марусі стара їмость і починала розмову, але тонко, політично, здалека (Хотк., II, 1966, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 82.