ПОМ’Я́КШАТИ, аю, аєш, док.
1. Стати м’якшим, утратити твердість. Вова віддав перевагу перестиглій шипшині, що пом’якшала після приморозку (Трубл., І, 1955, 108); — Кам’яну голову хоч об мур товчи — не пом’якшає (Тют., Вир, 1964, 430).
2. перен. Стати менш суворим, поступливішим, добрішим. То, бувало, і сердитий прийде: тільки поїв — уже й пом’якшав (Мирний, III, 1954, 55); Побачивши, що ми притягли корм для кіз та кролів, бабуся враз пом’якшала (Збан., Мор. чайка, 1959, 40); // Стати лагіднішим, привітнішим. Голос його пом’якшав і з-під крислатих, лютих брів глянули добрячі, ласкаві очі (Смолич, День.., 1950, 190); Обличчя його одразу пом’якшало, очі потепліли (Кучер, Голод, 1961, 81); // Піддатися якому-небудь впливові. — Ми посадимо їх [дівчат] спершу у холодну.. Яка б уперта не була, як поповодять так до півночі, — пом’якшає! (Вас., IV, 1960, 27).
3. Стати помірнішим (про погоду, клімат і т. ін.). На той час мороз пом’якшав, але дув чотирибальний вітер (Трубл., Лахтак, 1953, 111).
4. перен. Стати приємнішим для ока, слуху; стати менш різким. Пом’якшали кольори фарб.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 138.