ПОМ’Я́КШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пом’якши́ти. Вгорі над головами прошелестів важкий фугас і глухо вибухнув десь за горбами. Легкий, пом’якшений віддаллю струс повітря, і… все одразу стало на місце. Сон відлетів, думки знову стали гострими та чіткими (Коз., Гарячі руки, 1960, 147); На горищі — пітьма, пом’якшена примарним сяйвом, що ллється з щілин (Речм., Весн. грози, 1961, 4); Освітлення може бути.. пом’якшеним, коли світна точка закрита напівпрозорим екраном (Довідник фот., 1959, 65).
2. у знач. прикм. Пройнятий доброзичливістю; лагідний. Вовк же пом’якшеним тоном запитав, чи не бачили, чи не чули чого (Трубл., І, 1955, 45).
Пом’я́кшена вода́ — вода, що позбавлена вапнистих солей і легко розчиняє мило. Нові миючі засоби.. порівняно з жировими маслами мають багато переваг: вони не потребують пом’якшеної води (Наука.., 8, 1958, 11).
∆ Пом’я́кшені при́голосні — приголосні, які вимовляються з додатковим піднесенням середньої частини спинки язика до твердого піднебіння. До третьої відміни належать усі іменники жіночого роду з кінцевим твердим чи пом’якшеним приголосним (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 428).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 138.