ПОМАГА́Ч, а́, ч., розм. Той, хто допомагає кому-небудь у чомусь; помічник. — Діти мої! — скрикнула [Олена], ..тепер нема в вас жодного оборонця, нема помагача, самі-самісінькі зостались у світі! (Вовчок, І, 1955, 29); Від клуні почувся насмішкуватий, в’їдливий голос діда Олександра: — Може, вам, робітнички, ще треба з одного помагача? (Стельмах, Правда.., 1961, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 110.