ПОМАЗО́К, зка́, ч. Щіточка для нанесення мила перед голінням. Береговенко розкрив свою польову сумку, дістав звідти новеньку бритву з ручкою слонової кості, зелену мисочку і розкішний помазок (Збан., Ліс. красуня, 1955, 32); // Щіточка для змазування поверхні чого-небудь чимсь рідким. При ручному склеюванні клейовий розчин наноситься помазком (Стол.-буд. справа, 1957, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 111.