ПОМА́ЛУ-МА́ЛУ, присл., розм. Те саме, що пома́лу. Плакала [Гаїнка] довго, тоді помалу-малу почала затихати (Гр., II, 1963, 460); Залишившися наодинці з незвичайною гостею, Друзь помалу-малу впорався зі своїм сторопінням (Шовк., Людина.., 1962, 405); Легесенька [хмарка].. помалу-малу рожевенька.. Линула вона у небі (Вас., II, 1959, 489).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 112.