ПОМА́НА, и, ж., діал. Мана. — Знов — рука Єви. Знов і знов! Диявольська помана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 477); * Образно. Ходив [Готліб] по покоях, мов яка помана, визираючи тілько, де би міг чого причепитися (Фр., V, 1951, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 112.