ПОМАРУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., з ким — чим, над ким-чим, біля кого-чого і без додатка, розм. Марудитися якийсь час. — Помордувався, помарудився дідусь біля машини, і вона ожила (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 90); Він сів на ящик, простяг ноги, зняв безкозирку, здув з неї снігові порошинки, знову надів — він замірявся довго так помарудитися, щоб ще дужче розпалити Галине нетерпіння (Смолич, Світанок.., 1953, 450).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 114.