ПОМА́ЦАТИ, аю, аєш, перех. і неперех. Док. до ма́цати 1. Знайшов не знайшов, а помацати можна (Номис, 1864, № 4280); [Цілюрик:] Ану, Мільцю, помацай-но мені по кишенях.. Оті медянички для тебе (Л. Укр., IV, 1954, 249); Іван Юхимович помацав рукою за одвірками, де вони інколи ховали ключі. Так і є, — ключі лежали там (Руд., Остання шабля, 1959, 68); Заглянув у кімнату дід-сторож, помацав, чи тепла пічка, і пішов (Хижняк, Тамара, 1959, 108); Рубан .. помацав долонею голову Криги (Ю. Янов., І, 1958, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 114.