ПОМЕ́РХЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до поме́рхнути.
2. у знач. прикм. Який утратив яскравість, блиск; який потьмянів. Все воно [ювелірні речі] було витерте і старе, з слідами рук хазяїв, тепер вже мертвих, і той померхлий метал ховав у собі багато історій (Коцюб., II, 1955, 404).
3. у знач. прикм. Який світиться тьмяно. Серединою ріки по ясному спокійному фарватеру ще де-не-де снували.. бакенщики, гасили померхлі, вже ледве помітні сигнальні вогні (Гончар, І, 1954, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 117.